Веймарська конституція дата

Веймарська конституція, прийнята в Німеччині в 1919 році, вважається однією з найпрогресивніших у світі на той час. Цей документ став першою конституцією Німеччини після закінчення Першої світової війни та зніщення монархічної системи.

Веймарська конституція заклали основи демократії в Німеччині, встановивши принципи дії закону, права громадян та структуру влади. Цей документ визначав найважливіші принципи функціонування нової республіки та гарантував права й свободи громадян.

Дата прийняття Веймарської конституції – 11 серпня 1919 року, стала важливим етапом у становленні німецької державності та утвердженні принципів правової держави. Цей документ відіграв важливу роль у політичній історії Німеччини та визначив подальший розвиток країни.

Веймарська конституція

Веймарська конституція була прийнята 11 серпня 1919 року в Німеччині після закінчення Першої світової війни. Ця конституція встановила парламентську республіку і визначала основні права та обов’язки громадян.

Основні принципи Веймарської конституції були спрямовані на забезпечення демократії, рівності перед законом, свободи слова та віросповідання. Конституція також визначала структуру влади, розподіл влади між федеральними та штатними органами, а також права та обов’язки президента та парламенту.

Веймарська конституція була важливим кроком у розвитку демократії в Німеччині, але вона також стала об’єктом критики через свою слабкість у регулюванні політичних конфліктів та неефективну систему уряду.

Історія та зміст

Веймарська конституція була прийнята в Німеччині 11 серпня 1919 року після поразки Німеччини у Першій світовій війні. Цей конституційний акт встановив республіканську форму уряду і визначив основні принципи організації державної влади.

Основоположними принципами Веймарської конституції були відокремлення влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, встановлення демократичних прав і свобод громадян, а також гарантія соціальних прав та захисту працівників.

Конституція Веймарської республіки також передбачала створення Президента, який обирався народом і мав значні повноваження у сфері внутрішньої та зовнішньої політики. Однак, слабка стабільність політичної системи та економічні проблеми призвели до зростання популярності радикальних партій, що підірвали демократичні засади конституції.